До вшанування жертв Голодоморів

«Біль, який житиме з нами довічно. Розсекречена пам’ять»

 

 

 

 

 

 

 

 

У ці листопадові дні знову стукає в наші серця трагічна дата – вшанування пам’яті жертв голодоморів, яких на теренах нашої країни довелося пережити аж тричі.

В 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в людиноненависницькому середовищі міг статися подібний злочин. Наймасштабнішим, найжахливішим був голод 1932-1933 років, який забрав, за середніми даними дослідників, близько десяти мільйонів ні в чому невинних людей. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу українського народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять героїчні сторінки в історії України, славні сторінки подвигів і слави, її героїв.

 

У людей відібрали хліб… Забирали все, чим можна було підтримувати життя, — до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні «могильники» ще живими. Особливо страждали діти. Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті.

1933 рік - незагоєна рана України. Її народ нищили фізично і духовно, і навіть важко уявити, скільки сили йому знадобилося, щоб вижити, вистояти, не зникнути з лиця землі... Багато років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо.
З метою належного вшанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні, в холі Головного корпусу НУК оформлено експозицію „Ціна життя".

 

Долучайтесь до вшанування пам'яті замордованих геноцидом українців…Народ неповинен миритися з утисками людської гідності, з приниженням і втратою своїх прав і свобод.
Будемо дбати про волю і долю України її вистражданого народу. Голос багатьох мільйонів невинних жертв лунає в наших серцях і викликає в душах такий самий біль, як і багато років тому.

Пам’ять людей про Голодомор тривалий час каралась смертю. Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями. Ця страхітлива за своїми намірами і масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.